Защита финансово-кредитных учреждений от незаконных действий правоохранительных органов

Все частіше в засобах масової інформації з’являються відомості про проведення обшуків в банківських та інших фінансових установах, арешти їх топ-менеджерів та їх майна.

Отже, як можна захиститися від неправомірних дій правоохоронців?

Ніяк.

Найчастіше в Україні порушують кримінальні справи по наступним фінансовим статтям:

  • 190 КК України, заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Шахрайство являє собою заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому зловживання довірою  є різновидом обману та полягає у використанні довір’я з боку потерпілого, яке ґрунтується на особистих або юридичних стосунках шахрая з особою, яка володіє майном чи правом на майно. Крім того, зловживання довірою за часом повинно передувати передачі майна чи права на майно, викликати у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі. Недобросовісне  використання  довіри  потерпілого, при шахрайстві застосовуються винною  особою  з  метою  викликати  у  потерпілого впевненість  у  вигідності чи обов’язковості передачі їй майна або права на нього.  Обов’язковою  ознакою  шахрайства  є  добровільна передача потерпілим майна чи права на нього  (ПП ВСУ  № 10 від 06.11.2009)
  • 191 КК України привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. При цьому привласнення полягає у незаконному утриманні винним на свою користь майна, що знаходиться у його правомірному володінні в силу службових обов’язків, договірних відносин або спеціального доручення власника, в результаті чого воно переходить від законного власника в особисте користування злочинця. Розкрадання шляхом зловживання службовим становищем полягає в тому, що службова особа, не маючи в своєму безпосередньому віданні майна, використовує своє службове становище всупереч інтересам служби для незаконного обернення майна на свою користь або на користь третіх осіб. Як правило, службова особа не є матеріально відповідальною, але в той же час вона має право оперативно-господарського управління майном, вирішуючи питання користування й управління ним, розпоряджаючись майном як уповноважена власником особа. Ось тут і криється прихована можливість розкрадання.
  • 218-1 КК України, доведення банку до неплатоспроможності тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення пов’язаною з банком особою будь-яких дій, що призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі або кредитору, 219 КК України доведення до банкрутства тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином – засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору. Дуже популярними ці статті стали саме після початку фінансової та банківської кризи 2015 р. Хоча, станом на лютий 2019 р., жодного обвинувального вироку, який би стосувався доведення до банкрутства саме фінансових установ, українськими судами не винесено. Насамперед, в такій категорії справ правоохоронні органи не можуть довести умисел на вчинення саме протиправних дій у відносинах з пов’язаними особами. Як правило, такому доведенню перешкоджає наявність рішень вище стоячих колегіальних органів про зобов’язання вчинити той чи інший правочин. З іншої сторони, є складність у визначенні причинно-наслідкового зв’язку між діями пов’язаної з банком особи і віднесенням банку до категорії неплатоспроможних
  • 220-1 КК України, внесення керівником або іншою службовою особою банку до бази даних про вкладників завідомо неправдивих відомостей; 220-2 КК України, фальсифікація фінансових документів та звітності фінансової організації, приховування неплатоспроможності фінансової установи або підстав для відкликання (анулювання) ліцензії фінансової установи. Дані статті є відносно новими та за ними фактично не сформовано практики та не винесено обвинувальних вироків.
  • 388 КК України, незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації.

Як правила, такі справи порушуються за заявами акціонерів банку (ст.ст. 190, 191, 388 КК України) та за повідомленням НБУ або Фонду гарантування вкладів.

На жаль, правоохоронна система в Україні побудована таким чином, що на стадії досудового розслідування до вручення підозри, працівники спеціальних структур можуть користуватися всіма засобами тиску на бізнес (прослуховування, арешт майна, обшуки та виїмки документів), а підозру або обвинувачення взагалі не пред’являти. Чинним КПК не передбачено можливості права особи, яка не є підозрюваною або обвинуваченою, подавати клопотання, скарги та інших процесуальних документів.

Яким чином отримати інформацію про відкриті кримінальні правопорушення?

Контрагентам фінансової установи можуть надходити різного роду запиту про надання інформації із зазначенням номеру кримінального провадження. Крім того, якщо правоохоронний орган звертався до суду із клопотанням про тимчасовий доступ до документів, розкриття  інформації про телефонні дзвінки, накладення арешту, проведення експертизи то в реєстрі судових рішень можна буде відслідкувати відповідну інформацію ввівши в пошук назву юридичної особи. Після цього, у фабулі справи буде описано підстави для здійснення досудового розслідування.

Для упередження негативних наслідків можна зробити наступні дії:

  1. Провести експертизу з тих питань, які стали підставою для внесення запису про початок досудового розслідування.
  2. Зробити копії всіх документів, які могли бути пов’язані з вчиненням спірних дій посадовою особою фінансової установи (договори, довіреності, рішення загальних зборів, спостережної ради або правління, первинні документи).
  3. Оригінали документів передати на зберігання адвокату в порядку ст. 22 та 23 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до норми ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об’єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов’язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

На жаль, дана норма не дуже допомагає власнику майна, оскільки з метою тиску на особу, слідчий зазначає про те, що відповідна техніка є навіть знаряддям вчинення злочину.

В практиці нашої юридичної компанії зустрічалися випадки, коли навіть протягом  року слідчим не було проведено копіювання інформації з вилученої комп’ютерної техніки або експертизи щодо втручання у її роботу.

Тому, для убезпечення від неправомірного втручання під час обшуків та вилучення майна, рекомендуємо зберігати інформацію у спеціальних дата-центрах, яких в Україні з’являється дедалі більше.

Віктор Шерегі,

партнер Юридичної компанії «ТИТАН»

ДАВАЙТЕ ОСТАНЕМСЯ НА СВЯЗИ

Подпишитесь на новости, специальные предложения и многое другое