Як отримати законну винагороду за договором, коли контрагент ухиляється від його виконання?

На практиці дуже часто виникають ситуації, коли замовник наполягає на умовах договору, де виконання зобов’язань його контрагента настає лише після виконання первісного обов’язку замовником, як-то: здійснення попередньої оплати або направлення листа про готовність прийняття робіт.

 

Аналіз типової ситуації з порушеннями контрагента

Натомість строки виконання зустрічного зобов’язання замовник встановлює такі, щоби його контрагент не мав реальної змоги виконати свої зобов’язання. У зв’язку із цим, без виконання первісного зобов’язання замовником, його контрагент за усним погодженням із замовником приступає та в повному об’ємі виконує своє зустрічне зобов’язання.

Проте, як часто це буває, у процесі виконання договору в замовника відпадає потреба в товарі, послугах чи роботах свого контрагента. У зв’язку з цим замовник уникає їхнього прийняття та лише очікує дати закінчення строку дії договору.

Тобто, виникає така ситуація:

1. Контрагент:

— фактично виконав на сто відсотків договір

поніс матеріальні витрати

розраховував на отримання прибутку.

2. Натомість замовник:

— не виконав свого первісного зобов’язання

— вважає, що строк виконання зустрічного зобов’язання не настав

— відмовляється надавати жодну оплату за договором

— вважає, що оскільки строк дії договору закінчився, то всі зобов’язання за договором є припиненими

 

Практичний випадок — як закон захищає добросовісного контрагента?

З аналогічною проблемою до нас звернувся клієнт, який фактично виконав роботи за договором підряду, хід виконання якого контролював замовник — державне підприємство. Проте останній вирішив, що потреба у виконаних роботах відпала, тому уникав прийняття робіт та оплати договору. Аргументував він це тим, що відповідно до умов договору, державне підприємство не направляло підряднику листа про готовність прийняти роботи та не здійснювало попередньої оплати.

На щастя, законодавець на такі випадки передбачив спеціальний механізм, який регулюється ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України:

«Виконання свого обов’язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання.

Якщо зустрічне виконання обов’язку здійснено однією зі сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов’язку, друга сторона мусить виконати свій обов’язок».

Тобто, з цієї статті можна зробити висновок, що в змодельованій ситуації:

  1. державне підприємство має первісне зобов’язання перед своїм контрагентом — сплатити попередню оплату або направити повідомлення про готовність прийняти товар, роботи чи послуги
  2. державне підприємство таке зобов’язання не виконує
  3. зобов’язання його контрагента — поставити товар, виконати роботи або надати послуги — є зустрічним зобов’язанням
  4. строк на це зустрічне зобов’язання починає свій перебіг лише після виконання державним підприємством первісного зобов’язання

Так ось, якщо фактично контрагент виконав своє зустрічне зобов’язання, попри невиконання державним підприємством свого первісного зобов’язання, то перший має право вимагати від останнього оплати, як виконання первісного зобов’язання.

Виникли запитання щодо виконання договорів? Залиште номер телефону, і ми Вам зателефонуємо



 Як судова практика допомагає підготуватися до захисту?

Для Верховного Суду подібні ситуації — не нові, і він вже випрацював судову практику щодо них:

  1. Виконання другою стороною своїх зобов’язань за договором (навіть у випадку невиконання зобов’язань першою стороною) не може свідчити, що він погодився з простроченням попередньої оплати першої сторони. Виконання робіт без попередньої оплати не є вчиненням конклюдентних дій, які призвели до фактичної зміни умов договору, зокрема, щодо порядку розрахунків, оскільки друга сторона скористалася своїм законним правом у зустрічному зобов’язанні (Постанова від 20.12.2018 у справі № 911/105/18).
  2. Друга сторона могла й мала приступити до виконання робіт за браком заперечень із першої сторони (Постанова від 03.12.2019 року в справі № 904/5756/18).

Що ж до ситуації, що пов’язана із закінченням строку дії договору, то тут також напрацьована досить стала практика Верховним Судом, яка ґрунтується на законодавстві.

Так, відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частиною 2 цієї статті визначено, що припинення зобов’язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 599 ЦК України та стаття 202 ГК України встановлюють, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Поряд із належним виконанням законодавство передбачає й інші підстави припинення зобов’язань. Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов’язання, як закінчення строку дії договору.

Тобто, зобов’язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, попри закінчення строку дії договору.

Відповідно до частини 7 статті 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, упродовж якого є господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов’язання, що виникли в сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що відбулося під час дії договору.

Отже, зобов’язання, яке було на момент дії договору, однак залишилося невиконаним, має бути виконано незалежно від того, що термін дії договору закінчився.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.

Тобто, очевидна недобросовісна позиція замовників, розрахована на створення нерівних договірних відносин, не ґрунтується на вимогах закону, а права осіб, які постраждали в такій ситуації, підлягають поновленню та захисту.

 

Практичні рекомендації до врегулювання подібних договірних конфліктів

З огляду на вищенаведене, рекомендуємо доводити договірні відносини завжди до завершення та слідувати такій стратегії захисту:

— під час виконання зустрічного зобов’язання, якщо первісне зобов’язання не виконано, створювати якомога більше документів, які будуть свідчити про те, що замовник був обізнаний про хід виконання договору, погоджував певні умови, давав рекомендації тощо;

— спробувати передати товар, роботу чи послуги разом з відповідними первинними бухгалтерськими документами (накладна, акт виконаних робіт тощо) й іншими супровідними документами(гарантійний талон, інструкція з експлуатації, тощо);

— мати докази того, що товар або результати виконання робіт чи послуг разом із первинним й іншими документами були передані замовнику. Доказами цього можуть бути чек, накладна, опис вкладення до поштового відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення;

— після завершення строку на прийняття товару, робіт чи послуг звернутися до замовника з вимогою щодо оплати за договором з поштовими доказами такого звернення;

— у разі ігнорування вимоги — звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Надамо професійну консультацію щодо стягнення оплати за договорами в разі ухилення контрагентів від їхнього виконання!

Сподобалася стаття?

Підпишіться на нашу розсилку, та отримуйте щомісяця актуальну і корисну інформацію абсолютно безкоштовно.