Що таке третейський суд? Або коли потрапив у халепу

Що таке третейський суд? Або коли потрапив у халепуДрузі, розповімо про третейські суди, щоб Ви, укладаючи правочини, мали чітке уявлення про наслідки погодження на умови ваших контрагентів щодо вирішення спорів у третейському суді.

Вирішення спорів у третейському суді

Третейські суди в Україні з’явилися разом із введенням в дію ЗУ «Про третейські суди» від 11 05.2004 № 1701-IV. Під поняттям «третейський суд» розуміється недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому ЗУ «Про третейські суди», для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.

Законодавець, запроваджуючи інститут третейського судочинства мав на меті розвантажити існуючу державну судову система, створити швидкий та ефективний спосіб вирішення спору альтернативним шляхом, надати сторонам можливість обирати конкретного арбітра, який би задовольняв сторін конкретною кваліфікацією та/або місцезнаходженням.

Проте, на практиці вийшло все не так райдужно, як планувалося законодавцем. По суті, інститут третейського судочинства, замість захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону, дуже часто захищає права та інтереси особи, що «співпрацює» з таким третейським судом. Трапляються ситуації, що за допомогою третейських судів досить успішно стягують борги по підробленим договорам та іншим документам.

При цьому, особи, що здійснюють третейське судочинство – третейські судді, не несуть жодної реальної відповідальності за прийнятті рішення, що визнається навіть депутатами Верховної Ради України у пояснювальній записці до законопроекту №3045-1 від 26.02.2020.

Для переведення спору в площину третейського судочинства, достатньо щоб сторони зобов’язання або уклали окрему угоду про це, або включили третейське застереження до умов правочину (договору), або надали відзив на позовну заяву, не заперечуючи проти третейського розгляду. При цьому, капкан третейського судочинства на цьому захлопується, та сторони правочину можуть вирішувати по суті свої спірні відносини виключно у порядку третейського судочинства, про що свідчать Постанови ВС від 12.06.2018  по справі № 908/2058/17, від 23.05.2018 по справі № 910/21409/16 та від 15.03.2018 по справі № 913/608/17, тощо).

Тому, необхідно чітко розуміти наслідки передачі спору на розгляд третейського суду та не допускати у подальшому розповсюджені помилки.

Так, першою стадією вирішення спору, у порядку третейського судочинства буде звернення особи, яка вважає що її права або інтереси порушено, до третейського суду, що був визначений у договорі. В принципі сам по собі розгляд справи майже нічим не відрізняється від розгляду, що відбувається у державному суді, за виключенням деяких моментів, встановлених ЗУ «Про третейські суди» та регламентом обраного третейського суду (по суті, який одночасно є документом, що безпосередньо регулює процес розгляду справи).

На цьому етапі важливо максимально включитися в ініційоване провадження, не варто уникати викликів третейського суду на засідання і нехтувати правом на подання відзиву або інших процесуальних документів, доказів. Ви повинні чітко розуміти, що жоден суд в Україні не в праві переглянути рішення третейського суду по суті, а Ваше навмисне не отримання поштової кореспонденції жодним чином не допоможе у майбутньому.

Тобто, необхідно, під час розгляду спору в порядку третейського судочинства, максимально використовувати встановлені регламентом інструменти, наприклад подання відзивів, пояснення, доказів, заявляти клопотання про призначення експертизи, проводити таку експертизу, залучати свідків, тощо.

Далі, якщо третейський суд прийняв рішення на користь позивача, останній звернеться до господарського або загального апеляційного суду щодо його легалізації – видачі виконавчого документу (наказу) на примусове виконання рішення третейського суду (ст.ст. 352-356 ГПК України та ст.ст. 483-487 ЦПК України), а відповідач матиме право на оскарження рішення третейського суду (ст.ст. 346-351 ГПК України та ст.ст. 454-460 ЦПК України).

Строк на подання заяви про видачу виконавчого листа (наказу) на примусове виконання рішення третейського суду складає три роки з дня прийняття рішення третейським судом.

Строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду складає – 90 днів з дня прийняття рішення третейським судом, або якщо особа не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про її права та обов’язки, – з дня, коли вона дізналися або могла дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

При цьому, апеляційний суд буде надавати оцінку лише наступним ознакам (ст.ст. 350, 355 ГПК України, ст.ст. 458, 486 ЦПК України) щодо відмови у видачі виконавчого документу (наказу) або скасування рішення третейського суду:

1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом;

2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;

4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

5) третейська угода визнана недійсною;

6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;

8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу;

9) третейський суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі.

Все інше не буде мати жодного значення для апеляційного суду, та відповідно скаржитись, що третейський суддя не застосував або не вірно застосував ту чи іншу норму права, або не врахував докази, не буде мати жодного сенсу, адже державний суд позбавлений права перевіряти суть третейського рішення.

Нажаль, однозначного рецепту виходу переможцем із третейських спорів не існує, кожна ситуація є індивідуальною та дуже складною, тому радимо:

– уважно перевіряти всі договори, які пропонують підписати контрагенти, при виявленні третейського застереження виключати його із положень договору;

– не погоджуватися на третейський розгляд, якщо до Вас надійшов позов, а третейську угоду Ви та Ваш контрагент не укладали;

– обирати із своїм контрагентом лише перевірений та надійний третейський суд, якщо все ж таки у цьому є необхідність;

– звертатися до адвоката при перших ознаках переведення Вашим контрагентом спору в плоскість третейського судочинства для завчасного планування належної стратегії захисту Ваших прав та інтересів, що може підвищити шанси на перемогу.
 

Якщо інформація була корисною для Вас, переходьте та читайте більше актуальних метріалів від адвокатів ЮК “ТИТАН”.

 

Надамо професійну консультацію щодо захисту прав у третейському суді

Сподобалася стаття?

Підпишіться на нашу розсилку, та отримуйте щомісяця актуальну і корисну інформацію абсолютно безкоштовно.