Ваше майно вибуло із володіння під час виконавчого провадження? Особливості захисту прав

Ваше майно вибуло із володіння під час виконавчого провадження Особливості захисту прав

Зустрічаються досить поширені ситуації, коли виконавча служба, в процесі виконання судового рішення, допускаючи грубі порушення законодавства, реалізує майно боржника. І хоча у боржника наявні обґрунтовані підстави щодо повернення майна та визнання рішень, дій або бездіяльності виконавчої служби протиправними, на практиці часто допускають критичні помилки, які не приводять до відновлення порушених прав боржника. А лише марнують час, кошти та ресурси.

Чому це відбувається? Часто боржника збиває з пантелику процедура оскарження  рішень, дій або бездіяльності виконавчої служби, що передбачена у розділі VII ЦПК України та розділ VI ГПК України та п.20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», де зазначено, що суди розглядають справи за скаргами в передбаченому розділом VII ЦПК порядку незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні.

Нажаль, коли майно вже вибуло із власності боржника, та перейшло до стягувача або третіх осіб, подавати скарги в порядку судового контролю за виконанням судового рішення вже запізно, адже такий спосіб захисту не призведе до ефективного поновлення прав боржника.

Тому, щоб уникнути таких проблем, перш за все варто якомога раніше звертатися до фахівців. Якщо ви все ж зіткнулися з проблемою стягнення або збереження майна в процесі виконавчого провадження – звертайтеся за консультацією по відновленню Ваших прав до адвокатів “ТИТАН”.

Так, правова природа продажу майна з прилюдних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статті 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, тощо.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обв’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків можуть бути як правочини (пункт 1), так і інші юридичні факти (пункт 4).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (частина перша статті 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 цього Кодексу).

ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ ПО ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННЮ

За змістом ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З огляду на приписи ст.32,52 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. За загальним правилом (ч.1 статті ст. 62 вказаного Закону) реалізація арештованого майна  здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів – це оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за ст.ст. 203, 215 ЦК України в порядку позовного провадження.

Разом з тим, ЗУ «Про виконавче провадження» допускає, що реалізація арештованого майна на прилюдних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача – учасника виконавчого провадження Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити державний виконавець, а саме: повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на прилюдних торгах після проведення повторної оцінки, та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою (ч.6 ст. 62 названого Закону).

Якщо стягувач своєчасно і письмово не заявить про таке своє бажання, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові (ч.7 ст. 62 вказаного Закону). Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (ч.9 ст. 62 Закону). Щоб ефективно захистити свої права, Вам може знадобитися професійна юридична консультація. Чим раніше Ви почнете вирішувати проблемне питання, тим вищі шанси зберегти своє майно та час.

ОТРИМАТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ ПО ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННЮ

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Тобто, якщо майно боржника було примусово реалізовано на прилюдних торгах або передано стягувачу в рахунок погашення боргу, то ефективним і належним способом захисту прав боржника у даних правовідносинах є пред’явлення до суду позову про визнання правочину про перехід права власності недійсним (заявлення інших похідних вимог) із залученням стягувача (покупця майна) і виконавчої служби як відповідачів, які підлягають розгляду в порядку позовного провадження.

Саме такої правової позиції дотримується ВС у постанові від 28.02.2018 року по справі №463/593/16-ц та ВП ВС у Постанові від 12.06.2019 року у справі №752/1115/17.

Подання ж боржником скарги на рішення, дії або бездіяльність виконавця не може забезпечити відновлення порушених прав на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення.

Потрібна професійна допомога в захисті Вашого майна
під час виконавчого провадження?

Сподобалася стаття?

Підпишіться на нашу розсилку, та отримуйте щомісяця актуальну і корисну інформацію абсолютно безкоштовно.