У боржника відсутнє майно? Як стягнути кошти із безнадійного боржника?

У боржника відсутнє майно? Як стягнути кошти із безнадійного боржника?

Найпопулярнішою організаційно-правовою формою здійснення господарської діяльності в Україні є – товариства з обмеженою відповідальністю. І власники бізнесу обираються саме таку організаційно-правову форму, бажаючи укритися за ч.3 ст. 80 ГК України, як за плечі титана, адже ТОВ несе відповідальність за своїми зобов’язаннями тільки своїм майном, а учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Досить достатньо прикладів того, що недобросовісні власники бізнесу виводять із своїх юридичних осіб (ТОВ) всі активи до моменту звернення стягнення за судовим рішенням, при цьому маніпулюють із складом учасників юридичної особи боржника та органами управління, що призводить до заподіяння збитків добросовісних контрагентів.

Останні навпаки, часто не наважуються вчиняти комплекс юридичних дій, що націлений на стягнення проблемної заборгованості, через побоювання не окупити матеріальні та моральні затрати.
В результаті наведеного, проблемна заборгованість зависає над не активною та «пустою» юридичною особою назавжди.

В даній статті, за допомогою фахівців ЮК «ТИТАН», опираючись на актуальні норми права та судову практику, розглянемо шляхи вирішення даних проблем та поставимо раз і на завжди жирну крапку із недобросовісними контрагентами.

Так, законодавчий орган та судова практика, останнім часом, здійснюють певні кроки, які націлені на подолання зазначеної проблеми.
Зокрема, на зміну Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» прийшов Кодекс України з процедур банкрутства (надалі КУзПБ), у якому розкриті більш вдало норми права, за допомогою яких все ж таки можливо отримати сатисфакцію за судовими рішеннями, де боржником виступає «порожня» юридична особа.

Солідарна відповідальність керівника

У ч.6 ст. 34 КУзПБ розкрито поняття солідарної відповідальності керівника боржника – вид спеціальної цивільно-правової відповідальності, згідно з якою при провадженні у справі про банкрутство керівник боржника, який не звернувся до господарського суду в місячний строк у разі наявності загрози неплатоспроможності, підлягає притягненню до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до заяви кредитора після виявлення такого порушення господарським судом. Сутністю такої відповідальності є фактичне залучення керівника до солідарного обов`язку щодо виконання зобов`язань суб`єкта господарювання, який перебуває в стані неплатоспроможності.
Важливо взяти до уваги те, що у разі ініціювання процедури банкрутства боржником, суд буде перевіряти наявність або відсутність порушення ч.6 ст. 34 КУзПБ під час вирішення питання відкриття провадження у справі про банкрутство.

У разі ж ініціювання процедури банкрутства кредитором, питання порушення керівником боржника строків подання відповідної заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство має зазначатися в ухвалі за результатами попереднього засідання, саме коли вимоги кожного з кредиторів підлягають дослідженню господарським судом.

Нажаль, на момент написання даної статті, судова практика ще не встигла відшліфувати механізм роботи ч.6 ст. 34 КУзПБ, проте даний вид спеціальної цивільно-правової відповідальності необхідно взяти до уваги та активно використовувати.

Субсидіарна відповідальність

Ще один ефективний засіб стягнення боргу в рамках процедури банкрутства бере свій початок з існування норми ч 5 ст.41 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та перевтілилося в ч.2 ст.61 КУзПБ, за якою ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб (засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, тощо), які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Вищенаведене надає можливість в рамках процедури банкрутства стягнути з перелічених третіх осіб на користь кредиторів різницю між ліквідаційним балансом юридичної особи та заявлених вимог кредиторів.

Дуже вдалим є те, що законодавець не змінив зміст норми, що дає змогу використовувати весь накопичений досвід (правові висновки) Верховного Суду під час здійснення процедури банкрутства, підтвердженням чого є, як до прикладу, Постанова ВС від 17.06.2020 року по справі №923/590/18.
Варто звернути увагу, що ініціатором вищевказаної процедури може бути лише ліквідатор (постанова ВС від 30.10.2019 по справі №906/904/16), а подає він таку заяву до суду не раніше, ніж після завершення реалізації об’єктів ліквідаційної маси та розрахунків із кредиторами в разі недостатності коштів для повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (постанова ВС від 30.10.2019 у справі №906/904/16).

Чинне законодавство не пов’язує можливість покладення субсидіарної відповідальності на третіх осіб з наявністю вироку в кримінальній справі стосовно таких осіб при встановленні в їхніх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення (постанова ВС від 9.10.2019 у справі №910/21232/16). Звернення ліквідатора до господарського суду про покладення на винних осіб субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства є частиною принципу безсумнівної повноти дій у ліквідаційній процедурі і не залежить від наявності вироків у кримінальних справах щодо таких осіб (постанова Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №927/1099/13). Тобто, ліквідатор зобов’язаний ініціювати вищевказану процедуру, у разі недостатності майна для задоволення вимог кредиторів.

Визначене нормами ч.2 ст.61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності, які досить повно розкриті у Постанові ВС від 14.07.2020 по справі №904/6379/16, зокрема:
1) Об`єкт – права кредиторів на задоволення вимог до Боржника, що лишились незадоволеними у справі про банкрутство;
2) Суб`єкт – засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника (в тому числі й колишні), які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника;
3) Суб’єктивна сторона – наявність вини у діях (бездіяльності) осіб , що зазначені у п.2 щодо доведення боржника до банкрутства;
4) Об’єктивна сторона – ознаки банкрутства боржника з вини осіб, перелічених у п.2 (причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю осіб, вказаних у п.2, та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства та банкрутства, за умови винних дій цих осіб), для встановлення чого ліквідатор проводить детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, що дозволить виявити наявність чи відсутність дій (бездіяльності) засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Конкретизація об`єктивної сторони:
1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;
2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету – ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);
3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником.

Окремо слід відзначити, що оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності (відповідно до наведених моделей) на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (стаття 42 Господарського кодексу України).

Предметом доказування при доведенні до банкрутства є:

• втрати, яких зазнали кредитори (матеріальна шкода, збитки). Збитки вимірюються розміром затверджених судом вимог у реєстрі кредиторів;

•  вартість наявних активів у банкрута, що включені до ліквідаційної маси, загальна сума вимог кредиторів та витрат процедур;

•  різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;

•  дії та події, які викликали стійку неплатоспроможність боржника та осіб, які відповідальні за їх здійснення;

•  вина/відсутність вини конкретних осіб.

Досить важливим є те, що Верховний Суд постановою 02.09.2020 року по справі №923/1494/15 врегулював дискусійне питання юридичної спільноти щодо перебігу строку позовної давності, зокрема ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом є тою обставиною, яка свідчить що ліквідатор довідався або міг довідатися про наявність ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії.

З урахуванням вищенаведеного, субсидіарна відповідальність третіх осіб (учасників, керівників, тощо) за доведення юридичної особи до банкрутства є дієвим та ефективним в руках ліквідатора інструментом задоволення вимог кредиторів.

Визнання недійсними правочинів в рамках процедури банкрутства

Останній на сьогодні дієвий механізм це визнання недійсними правочинів вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство (ст. 42 КУзПБ) та визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону (ст. 73 КУзПБ), завдяки чому можливо повернути виведені акти до «порожньої» юридичної особи.

В першому випадку, правом на звернення до суду наділені кредитори та арбітражний керуючий, а в другому – боржник, арбітражний керуючий, кредитор або особи, інтереси якої були при цьому порушені.
Позитивним кроком законодавця є збільшення строку «підозрілого періоду» (період, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів), адже в порівнянні із ст. 20 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. ст. 42 КУзПБ збільшено від 1 року до 3 років!

Не відстає від позитивних тенденцій і Верховний Суд, де позиція щодо застосування норм Закону «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та КУзПБ висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28.01.2020 у справі № № 50/311-б та від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, та в подальшому ВС використовує вищезазначену практику, зробивши правовий висновок у Постанові від 26.05.2020 по справі № 922/3796/16: з огляду на положення законодавства України, чинного на момент розгляду справи колегією суддів Верховного Суду законодавець збільшив так званий «підозрілий» період з одного року за Законом про банкрутство до трьох років за Кодексом, що сприяє більш ефективному захисту прав кредиторів та більш унеможливлює шахрайські дії боржника з майном, які призводять до його неплатоспроможності. Тобто, у всіх справах, які були ще розпочаті за часу дії Закону про банкрутство, за рахунок прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, збільшено «підозрілий період» з 1 року до 3 років!

Отже, для досягнення своєї мети, відстоювання прав та інтересів, відновлення балансу справедливості, необхідно в повній мірі володіти законодавством та актуальною судовою практикою.
  

Потрібна професійна правова допомога?

Сподобалася стаття?

Підпишіться на нашу розсилку, та отримуйте щомісяця актуальну і корисну інформацію абсолютно безкоштовно.