Як нарахувати відсотки та пеню з моменту прийняття рішення та до повного виконання?

Як нарахувати відсотки та пеню з моменту прийняття рішення та до повного виконання?01.01.2019 року введено в дію ч.10 ст. 238 ГПК України та ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, якими визначено, що:

«Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу».

Із аналізу вищезазначеної норми вбачається, що законодавець наділив суд правом, у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.

Для чого було надано суду таке право? Все дуже просто, для процесуальної економії, тобто економії ресурсів як судової гілки влади, так і самого позивача (кредитора). Вказана норма є виправданим кроком в сторону боротьби із недобросовісними боржниками, які ухиляються від виконання своїх обов’язків по сплаті кредитору грошових коштів, є як майновим так і психологічним тягарем, адже заборгованість за рахунок автоматичного нарахування процентів (пені) буде постійно збільшуватися.

Проте, не все так просто із вказаною законодавчою новацією, як здається на перший погляд:

–          приписи вказаних статей не містять імперативного характеру, тобто у суду не має обов’язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування процентів або пені до моменту виконання судового рішення, така вимога може бути задоволена судом, тільки коли головуючий (колегія) вважатимуть за доцільне застосування такої норми права;

–          існує правова невизначеність з приводу того, чи можливо одночасно нараховувати відсотки та пеню, адже у вказаній нормі міститься «або»;

–          існує правова невизначеність щодо виду нарахування, до моменту виконання рішення, зокрема, що саме мав законодавець під поняттями відсоток (пеня);

–          багато суддів, застосовуючи вказану норму, зазначають про нарахування й індексу інфляції.

Отже, задля встановлення єдиної судової практики, вищенаведене заслуговує уваги Верховного Суду та безперечно буде в майбутньому предметом висновку щодо застосування норми процесуального права.

Для практичної ж реалізації норми, що розглядається, необхідно заявити про застосування ч.10 ст. 238 ГПК України або ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суду в позовній заяві або окремим клопотанням.

Подальша реалізація ч.10 ст. 238 ГПК України та ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, після постановлення рішення та видачі виконавчого документу, відображена у ч.11, 12 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження»:

«Якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі.

До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку».

Тобто, під час відкриття виконавчого провадження виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження самостійно перераховує відсоток або пеню, а ось до закінчення виконавчого провадження, позивачу (кредитору) необхідно письмово звертатися до виконавця, щоб останній здійснив такий перерахунок.

Додатково, для суб’єктів господарювання які бажають скористатися нормою, що розглядається у даній статті, в повній мірі, нагадуємо, що відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій (в даному випадку пені) за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У Постанові Верховного Суду від 15 листопада 2019 року по справі №904/1148/19 було розглянуто правове питання припинення нарахування штрафних санкцій на підставі ч.6 ст. 232 ГК України, де суд прийшов до наступних правових висновків:

–          Законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

–          Строкове обмеження, визначене у ч.6 ст. 232 ГК України не застосовується, коли у договорі наявний або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати) або інший строк (не обмежується 6-місячним строком).

Окрім цього, Верховний Суд, у вищевказаній Постанові, навіть навів практичні приклади як саме повинні виглядати положення договору, до якого не застосовується строкове обмеження у шість місяців (ч.6 ст. 232 ГК України):

–          за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених позичальнику, банк має право вимагати від позичальника, а позичальник зобов’язаний сплатити банку додатково до плати за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом факт/360 (метод факт/360 передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України;

–          відповідно до вимог статті 232 ГК України сторони погоджують, що нарахування штрафних санкцій, передбачених цим розділом, не обмежується 6-місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час прострочення виконання зобов`язання;

–          за недотримання термінів оплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобов`язання зі сплати, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати;

–          у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених пунктом 6.2 цього договору, останній зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення аж до фактичного моменту оплати.

Звертаємо увагу на особливості застосування ч.10 ст. 238 ГПК України та ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України (нарахування на грошову заборгованість відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення):

–          у вказаних нормах суд наділений правом, а не обов’язком, тобто така вимога може бути задоволена судом, тільки коли головуючий (колегія) вважатимуть за доцільне застосування такої норми права;

–          існує правова невизначеність з приводу того, чи можливо одночасно нараховувати відсотки та пеню, адже у вказаній нормі міститься «або»;

–          існує правова невизначеність щодо виду нарахування, до моменту виконання рішення, зокрема, що саме мав законодавець під поняттями відсоток (пеня), адже багато суддів, застосовуючи вказану норму, зазначають про нарахування й індексу інфляції.

–          на стадії виконання судового рішення, де застосовано ч.10 ст. 238 ГПК України або ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК, під час відкриття виконавчого провадження виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження самостійно перераховує відсоток або пеню, а ось до закінчення виконавчого провадження, позивачу (кредитору) необхідно письмово звертатися до виконавця, щоб останній здійснив такий перерахунок (ч.11, 12 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження»);

–          в господарський відносинах, щоб повною мірою скористатися ч.10 ст. 238 ГПК України або ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, необхідно пам’ятати про обмеження, що встановлене у ч.6 ст. 232 ГК України (обмеження нарахування штрафних санкцій 6-ти місячним строком, якщо договором або законом не визначено інше), для подолання якого необхідно дотримуватися правового висновку, що викладений у Постанові Верховного Суду від 15 листопада 2019 року по справі №904/1148/19.
  

Потрібна професійна правова допомога?

Сподобалася стаття?

Підпишіться на нашу розсилку, та отримуйте щомісяця актуальну і корисну інформацію абсолютно безкоштовно.