Cправи про ухилення від сплати податків – правові висновки Касаційного кримінального суду

В Україні дуже важливою проблемою залишається тиск на бізнес з боку державних органів, а засоби масової інформації рясніють повідомленнями про конвертаційні центри, «обнал» та схеми тіньового бізнесу.

Останнім часом активізувалися й органи податкової міліції щодо порушення кримінальних справ стосовно ухилення від сплати податків.

Останнє офіційне роз’яснення Верховного Суду України в даній категорії справ викладене в Постанові пленуму «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» від 8 жовтня 2004 року N 15.

За 15 років неабияк змінилося законодавство що регулює сплату податків та обов’язкових платежів, неодноразово змінювались органи які здійснювали досудове розслідування по ним.

Тому дуже важливо розібратися в сучасній практиці новоствореного Верховного Суду у даній категорії справ.

Розглядаючи справи про ухилення від сплати податків та надаючи кваліфікацію дій обвинувачених Верховний Суд завжди звертає увагу на те, чи набрали законної сили податкові повідомлення-рішення чинності.

Згідно п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 86.1. ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Тобто, якщо податковим органом встановлено ухилення від сплати податків, то він обов’язково повинен зафіксувати відповідні відомості актом перевірки та податковим повідомленням-рішенням.

Постановою Верховного Суду по справі  № 609/921/13-к від 27.11.2018 р., суд касаційної інстанції  погодився з судами попередніх інстанцій, оскільки рішення місцевого суду про виправдання обвинуваченого ґрунтується, зокрема, і на висновках адміністративних судів у справах, що стосувалися правомірності застосування до платника податків спеціального режиму оподаткування. Усі судові спори з цього питання завершились рішеннями, що набрали законної сили, якими підтверджено право підприємства на застосування спеціального режиму оподаткування. Верховний Суд вказав, що факти, встановлені цими судами, стосуються предмета доказування у цій справі, зокрема встановлення обов’язкових елементів складу злочинів, інкримінованих засудженому. Ці рішення свідчать про те, що обвинувачений надавав державним органам правдиву інформацію щодо здійснюваної товариством діяльності, а спір між платником податків та державними органами стосувався лише тлумачення цієї інформації з погляду податкового законодавства.

В справі №361/8842/14-к Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи прокурора про те, що посилання суду першої інстанції на рішення Київського окружного адміністративного суду, Київського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України суперечать вимогам абз. 3 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів» від 8 жовтня 2004 року № 15. Суд касаційної інстанції погоджується з такою оцінкою. Адже відповідно до зазначеної Постанови в разі оскарження до суду платником податків рішення податкового органу обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні до остаточного вирішення справи судомза винятком випадків, коли обвинувачення не тільки базується на оскаржуваному рішенні, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України. Тобто в цьому роз`ясненні Верховний Суд України наголошував на тому, що винуватість особи у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, не може ґрунтуватися виключно на рішенні суду в адміністративній справі, а має бути підтверджено й іншими доказами. У цьому кримінальному провадженні рішення адміністративних судів спростовують обвинувачення. В даній справі не підтверджене воно й іншими доказами.

       Таким чином, вищенаведені постанови підтверджують, що:

  • В разі скасування податкових повідомлень-рішень або інших вимог податкового органу, буде відсутній склад злочину визначений ст. 212 КК України;
  • Обвинувачення не може будуватися виключно на даних податкової перевірки в разі оскарження платником податків її результатів, тобто до набрання чинності остаточного судового рішення по адміністративній справі.

Йще одним з цікавих рішень є Постанова Верховного Суду від 29.03.2018 р. по справі    № 203/4863/14-к щодо нікчемності угод між суб’єктами господарювання та їх спрямованості на ухилення від сплати податків конкретних юридичних осіб.

В даній справі податковий орган взагалі не був допущений платником податків до перевірки (в зв’язку з порушенням порядку її призначення) та склав акт документальної позапланової  невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства.

У зв’язку зі скасуванням адміністративним судом наказів про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, суд не взяв до уваги висновки, складені за результатами її здійснення.

Залишаючи без змін опрацьовувальні вироки судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав, що  в ході судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено  нікчемності угод, укладених між платником податків із своїми контрагентами. Суд відзначив, що  аналіз доказів у справі, в їх логічній сукупності, свідчить про те, що між зазначеними суб’єктами господарювання мали місце фінансово-господарські відносини на підставі укладених між ними угод та констатував, що за наявних в матеріалах справи доказів, стороною обвинувачення не доведено, що такі договори є завідомо підробленими, містять неправдиві відомості про неіснуючі поставки товарів та послуг, мають уявний характер.

Справи про ухилення від сплати податків рідко проходять судовий розгляд, тим більше апеляційне та касаційне провадження.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 212 КК України, особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Тобто, логіка законодавця зводиться до того, що шкоду заподіяна внаслідок несплати грошових коштів, наприклад юридичною особою, повинен сплатити її керівник як фізична особа, а не сама юридична особа.

          Але що робити, якщо така шкода відшкодована саме юридичною особою, а не обвинуваченим?

Певну ясність повинна була дати постанова Верховного Суду від 04.10.2018 р. по справі  № 761/15794/16-к, де прокурор вказував,  що  в  матеріалах кримінального провадження відсутні дані про відшкодування шкоди саме обвинуваченим, завданої державі несвоєчасною сплатою податків, а суд першої та апеляційної інстанції у судовому рішенні не навів належних та достатніх підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій,   Верховний Суд встановив, що клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності подане на підставі перевірених даних, викладених у листі начальника управління Державної податкової інспекції.

Так, донараховану суму ПДВ згідно з податковим повідомленням-рішенням проведено та  списано як переплату, яка рахувалася в КОР щодо юридичної особи.

На жаль, в цій постанові чітко не вказано про уникнення кримінальної відповідальності після сплати юридичною особою податкових зобов’язань, але з іншого боку, податковий орган не може вказувати на наявність недоїмки по основній сумі та штрафним санкціям, якщо відповідні суми були зараховані з боку юридичної особи-платника податків.

І на останок, у разі виникнення погрози кримінальної відповідальності радимо  звернутися до кваліфікованих адвокатів для розв’язання подальших питань та уникнення негативних наслідків від дій податкових органів.

Автор статті: адвокат Педак Сергій

к.ю.н., Член громадської ради при ДФС України

Керуючий партнер Юридичної компанії “Титан”

ДАВАЙТЕ залишимося НА ЗВ'ЯЗКУ

Підпишіться на новини, спеціальні пропозиції та багато іншого